дкр "ЗИМА" - 2020

Завдання 

дкр "ЗИМА" №№1,2, 

розміщено на сторінці 

   дкр "ЗИМА" - 2020    

Завдання потрібно здати 
на окремих скріплених листочках 

в середу 15.01.2020 р. 

до першого уроку(!)

P.S. В задачі 1.5.8 не потрібно шукати прискорення та радіус кривизни :)

Механічний рух та його характеристики

 ФІЗИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІКИ 
КІНЕМАТИКА 

Механічний рух та його наслідки

 §1 Механічний рух 

Найпростішим видом руху в природі є механічний рух, що полягає у зміні взаємного розташування тіл або їх частин у просторі із часом. 

Розділ фізики, що займається вивченням закономірностей механічного руху, називається механікою.

Розрізняють класичну механіку, коли швидкість макроскопічних тіл суттєво менша швидкості світла. Класична механіка заснована на законах Ньютона, тому її  часто називають ньютонівською механікою. Рух тіл зі швидкостями близькими до швидкості світла вивчається в релятивістській механіці, а закономірності руху мікрочастинок у квантовій механіці.

Класична механіка складається з трьох основних розділів – статики, кінематики й динаміки.

• Статика – вивчає закони додавання сил і умови рівноваги тіл. 
• Кінематика (рух) – дає математичний опис руху тіл без пояснення причин, що зумовлюють цей рух. 
• Динаміка – вивчає рух тіл з врахуванням діючих на них сил.

Вектор

Варто знати   (повторити)  ...

Вектор — це величина, яка характеризується числовим значенням і напрямком.
Під направленим відрізком AB→ розуміють впорядковану пару точок, перша з яких — точка A — називається його початком, а друга — B — його кінцем. В геометрії розглядають вектори, що не залежать від точки прикладання (вільні вектори).

Вектори позначають двома способами:

• малими буквами латинського алфавіту (наприклад, a⃗ );
• двома великими буквами латинського алфавіту (наприклад, AB→), де перша буква — початок вектора, а друга — кінець.

Графічно вектори зображають у вигляді направлених відрізків певної довжини AB→.

Рис. 1. Вектор AB  з початком в  A            і кінцем в B

Інтернетка

ВІТАЮ

З УСПІШНИМ ВИСТУПОМ 

НА ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ ІНТЕРНЕТ-ОЛІМПІАДІ 

З ФІЗИКИ

НАЗАРА ТХОРА, 

МИХАЙЛА ЕЛІОСОВА, 

СЕВЕРИНА ШИКУЛУ ТА 

ІВАНА СИМОТЮКА.

БАЖАЮ НЕ ЗУПИНЯТИСЬ НА ДОСЯГНУТОМУ.

ВЕЛИКА ПОДЯКА БАТЬКАМ ЗА НАДАНУ 

МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ В ОЛІМПІАДІ.

МОЛОДЦІ!

І семестр

І СЕМЕСТР

підсумок

оцінки попередні (будуть пониженні при нездачі боргів)

9-А клас

ДКР 001

Домашня Контрольна Робота № 001

1.1.1; 1.1.2; 1.1.4; 1.1.5; 1.1.6; 1.1.7.

Задачі зі збірника

 "ЗАДАЧИ ПО ФИЗИКЕ. 

Учебное пособие. Под ред. О.Я.Савченко."

ДКР №001 виконати на подвійних листочках, оформивши згідно правил та здати до першого уроку у вівторок 24.12.2019 р.

БАЖАЮ УСПІХУ!

***

Фізика: ЗАЛІК

  перша частина  

9-А

Математика для фізиків

Поняття похідної

В кожній точці, похідна функції f(x) = 1 + x∙sinx² дорівнює нахилу лінії, яка дотична до кривої. Коли похідна додатня — дотична зелена, коли від'ємна — дотична червона, а коли дорівнює нулю — чорна.

 1. Означення  

Нехай в деякому околі точки x₀ визначена функція f. Якщо ми візьмемо довільне число x в цьому околі, то приріст аргументу (Δx) в цьому випадку визначається, як x−x₀, а приріст функції (Δy) — як f(x)−f(x₀). Тоді, якщо існує границя

то вона називається похідною функції f в точці x₀.

Або:   

похідна визначається як границя відношення приросту функції до приросту її аргументу коли приріст аргументу прямує до нуля (якщо така границя існує).

Функцію, що має скінченну похідну, називають диференційовною.

Процес знаходження похідної функції називається диференціюва́нням. 

Зворотним до диференціювання є інтегрування — процес знаходження первісної.

 2. Геометричний зміст похідної  

Геометричний зміст похідної: значення похідної функції y = f(x) у точці x₀ дорівнює кутовому коефіцієнту дотичної до графіка функції в точці з абсцисою x₀:

y' = f'(x₀) = k = tgα.

Ядерна фізика. Атомне ядро

1. Активність радіоактивної речовини

***

Ядерна фізика. Радіоактивність-2

Гіф-картинка

Реакція поділу урану 235 під дією нейтрона

ДЗ №8

Домашня Робота №8 

Ядерна фізика 

Задачі розв'язати та оформити в тоненькому зошиті 

на суботу 14.12.2019 р.

***

Оцінки-бали 

за ведення конспекту з фізики

9-А клас

ДЗ - 7

Домашня Робота №7

Ядерна фізика 

Задачі розв'язати та оформити в тоненькому зошиті 

на суботу 7.12.2019 р., і носити на кожен урок фізики!!!

Бажаю успіху!

Радіоактивність...

Ядерна фізика. Радіоактивність

Гіф-картинка

В камері Вільсона знаходиться кусочок (0,3 кубічних сантиметра) радіоактивного мінерала ураніту, котрий містить радіоактивний уран. Мінерал випромінює альфа та бета частинки, рух яких можна спостерігати на "живій картинці" у вигляді хмаринок та прямих ліній.

Атомне ядро

Атомне ядро. 

Енергія зв'язку ядра

1. Атомне ядро

За сучасними вимірами, позитивний заряд протона дорівнює елементарному заряду e = 1,60217733·10^–19 Кл, тобто рівний по модулю негативному заряду електрона. У цей час рівність зарядів протона й електрона перевірено з точністю 10^–22. Такий збіг зарядів двох несхожих одна на одну часток викликає подив і залишається однією з фундаментальних загадок сучасної фізики.

Маса протона дорівнює m_p = 1,67262∙10^–27 кг. У ядерній фізиці масу частки часто виражають в атомних одиницях маси (а.о.м.), яка дорівнює 1/12 маси атома вуглецю з масовим числом 12:

1 а.о.м. = 1,66057·10^–27 кг.

Отже, m_p = 1,007276 а.о.м. У багатьох випадках масу частки зручно виражати в еквівалентних значеннях енергії відповідно до формули E = mc². Тому що 1 еВ = 1,60218·10^–19  Дж, в енергетичних одиницях маса протона дорівнює 938,272331 МеВ.

ДЗ №6

Домашня Робота №6

Атомна та ядерна фізика 
Задачі розв'язати в тоненькому зошиті на 4.11.2019 р.

Ядерна фізика

Радіоактивність. 
Закон радіоактивного розпаду
(Ядерна фізика)

Ядерна реакція 

Явище радіоактивності було відкрито в 1896 році французьким фізиком А. Беккерелем, який виявив, що солі урану випускають невідоме  випромінювання, здатне проникати через непрозорі для світла перешкоди й викликати почорніння фотоемульсії. Через два роки М. Складовська - Кюрі та П. Кюрі виявили радіоактивність торія й відкрили два нові радіоактивні елементи – полоній і радій.

У наступні роки дослідженням природи радіоактивних випромінювань займалися багато фізиків, у тому числі Е. Резерфорд і його учні. Було з'ясовано, що радіоактивні ядра можуть випускати частки трьох видів: позитивно, негативно заряджені й нейтральні. Ці три види випромінювань були названі α-, β- і γ-випромінюваннями. 

У магнітнім полі α- і β-промені відхиляються в протилежні боки, причому β-промені відхиляються значно більше. В магнітнім полі γ-промені  взагалі не відхиляються.

Мал. 1 Схема досліду по виявленню α-, β- і γ-випромінювань. К – свинцевий контейнер, П – радіоактивний препарат, Ф – фотопластинка, В – магнітне поле

ДЗ №5

Домашня Робота №5 

Атомна фізика (початок)
Задачі розв'язати в тоненькому зошиті на 27.11.2019 р.

Атомна фізика. Вступ

Дослід Резерфорда. Ядерна модель атома. 

Квантові постулати Бора

конспект-тези

 

1. Ядерна модель атома

Відкриття складної будови атома - найважливіший етап становлення сучасної фізики, який позначився на ньому та її наступному розвитку. У процесі створення теорії будови атома, яка пояснила атомні спектри, відкрито нові закони руху мікрочастинок - закони квантової механіки. 

Не відразу вчені дійшли правильного розуміння будови атома. Після перших експериментів можна було робити висновки про складну будову атома і наявність в його структурі електричних зарядів. Ці результати отримано М. Фарадеєм 1833 року під час вивчення законів електролізу. 1897 року Дж. Томсон у результаті експериментів з вивчення електричного розряду в розріджених газах явища фотоефекту відкрив електрон. Він виміряв важливу характеристику цієї частинки - питомий заряд - 

e/m = 1,76·10^-11 Кл/кг. 

Американський фізик Міллікен 1909 року дуже точно виміряв заряд електрона. Він виявився однаковим у всіх електронів і дорівнює: 

e = – 1,6·10^-19 Кл.

Маса електрона є приблизно в 2000 разів меншою за масу одного з найлегших атомів - атома водню - і дорівнює 

m_e = 9,1·10^-31 кг. 

ЕМХ

 Електро-магнітні хвилі

Джеймс Клерк Максвелл

Через 2 століття після відкриття Ньютоном рівнянь руху матеріальних тіл геніальний англійський фізик Джеймс Клерк Максвелл отримав рівняння, які описують динаміку нової форми матерії – електромагнітного поля. Таким чином були повністю встановлені теоретичні основи класичної фізики.

Отже Максвел створив теорію електромагнітного поля, яка дозволила з єдиної точки зору пояснити електричні та магнітні явища. В її основі лежать чотири рівняння (з ними будемо знайомитись пізніше).

ВИСНОВКИ- наслідки теорії Максвелла

1. Взаємодія між зарядами здійснюється через електромагнітне поле; поділ на електричне та магнітне поле є доволі умовний, оскільки величини Е та В залежать від вибору інерціальної системи відліку (ІСВ).

2. Електромагнітне поле може існувати самостійно – без електричних зарядів та струмів.

3. Будь-яка зміна електромагнітного поля з часом супроводжується його зміною в просторі – тобто поширюється у просторі у вигляді електромагнітних хвиль.

4. Електромагнітні хвилі поширюються у вакуумі зі швидкістю с = 300 000 км/с. Швидкість розповсюдження електромагнітної хвилі залежить від властивостей середовища

ДКР №4

Домашня Контрольна Робота №4 

 Механічні коливання та хвилі
на середу 20.11.2019 р. 

3.1.1; 3.1.2; 3.1.3 а); 3.1.5; 3.1.6; 3.1.7; 

3.1.9; 3.1.11; 3.2.2; 3.2.3; 3.2.5; 3.2.12.

БАЖАЮ УСПІХУ!

ДЗ №4 (оновлено)

Домашня Робота №4 
тест 1; 2 (на середу 13.11.2019 р.)

Задачі розв'язати в тоненькому зошиті 

ТЕСТ№1 (механічні коливання)

ТЕСТ№2 (механічні хвилі)